April 2025: Ukrainian Easter Bread Paska In The Rubble After A Deadly Russian Strike On Good Friday That

Tried to recreate him. Did the best I could. The difference is wild.

I still remember how excited I was back in 2022, when it was reviled that in ER character maker will be countless and with such a good graphics.

How to Get a Chronological Dash as a New Blog

I've been working on a Tumblr Roleplaying 101 guide, and in doing so wound up making a brand new Tumblr account for some screenshots. And this process made me realize how weirdly complicated Tumblr has made it for new accounts to get a chronological dash. So if you just want to see posts from people you follow, in the order that they made them, this what you have to do.

First, go to your settings, go under Dashboard, and scroll down to Preferences. Toggle off Best Stuff First. This switches your dash from an algorithm feed to a chronological one.

If you have an older blog, that's all you have to do. But if your blog was created more recently, you have an extra step.

The Tumblr dashboard has different tabs, which you can see across the top of your feed. Most older users have completed tuned these out, because we don't care about anything other than the basic feed. There is a Following tab, which shows posts from users you follow, and a For you tab, which shows recommend posts Tumblr thinks you'll like.

On blogs created before May 8, 2023, the Following tab is the default view. However, blogs created after this date have the For you tab as the default view. (This is an intentional change by Tumblr.)

This means if you are a newer blog and want to see posts from people you follow, you'll need to manually switch to the Following tab every time you open the dashboard.

If you do not like this change, consider contacting Tumblr staff. Submit a form under the Feedback category and explain that you'd like the option to make the Following tab the default for new blogs. And please, be polite! There is a person on the other side of the screen who likely had no say in this change, and even if they did, they don't deserve to be yelled at.

The dream of summer hides a tunnel of endless summer.

bzzz-bzzz

What a cute little thing awww!

I like this new familiar so much! So tiny, so fluffy... and reminds me of Ukrainian flag!

Plyontanism (пльонтанізм) is art technique that was invented by Ukrainian artist Ivan Marchuk. The name Plyontanism comes from Ukrainian words 'plesty' (плести) and dialect word 'plyontaty' (пльонтати) that means the same process - to weave.

Incredible Marchuk's technique reminds of woven art or cobwebs. His art is mysterious and thrilling, it makes me feel goosebumps. It's like you see the world with Moira's eyes, who spins the thread of fate.

Про важливість укрліт мемів

Короткий тред про укрліт меми. Одразу попереджаю: я не проводила досліджень, а просто пишу те, що думаю. Як людина, яка часто створює меми про укрліт та мові, гадаю, маю право.

Отже, якби меми існували, коли я готувалась до ЗНО, я б склала його ще краще. Скільки балів я набрала скажу пізніше, а поки поговоримо про меми.

Що це таке всі знають: яскрава дотепна картинка з коротким влучним надписом. Саме на меми ми звертаємо увагу більше, ніж на текстові пости (хоча є винятки). Меми про укрліт з’явились ще в одній російській соцмережі. Звідти вони пішли в фейсбук, інстаграм та твіттер. Існував великий та цікавий акавнт у твіттері, зараз неактивний, на жаль.

Меми використовують для поширення важливих зборів, що там вже казати про літературу. Однак літературні меми сприяють кращому засвоєнню інформації. Наприклад, якщо прочитати «Кайдашеву сім’ю», а потім поглянути на меми, то краще запам’ятаєш хто є хто і хто саме де втопився чи яке дерево засохло.

До речі, здається, саме з Кайдашами найбільше мемів. Здогадатися чому неважко. Сам сюжет прямо кричить про меми, а ілюстрації Базилевича додають бажання створювати жарти. Це ж стосується «Енеїди».

А як же важкі твори, твори серйозні, трагічні? Їх в українській літературі чи не найбільше. Звичайно ж тут меми робити важче, однак можливо. Можна посміятися з імен літературних героїв чи їхніх безглуздих вчинків. Чи, зрештою, пригадати щось про самого автора.

Такі меми допомагають посміятися над тим, що раніше викликало у нас журбу та навіть завдало психологічних травм. Привіт, «Федько-Халамидник». Але жартувати з такими творами треба обережно.  Ба навіть з такими постатями як Хвильовий чи Стус, чия доля, без сумніву, тяжка, є меми.

Найбільш мемна постать укрліт — Тарас Шевченко. Звісно, він найпопулярніший поет, однак хіба його твори комедійні (є винятки), вони ж такі глибокі та серйозні! Однак його образ, його стиль, його картини, його доля, рядки з його віршів — меми. Знамениті: «як умру, то пох», «немає долі» тому приклад. Шевченко — це непочатий край для мемів та жартів. Жартів різних, але таких, аби точно не образити нашого Кобзаря.

Замало мемів про твори Кулішів (обох), Карпенко-Карого, Старицького, Багряного, Кобилянську, Костенко та інших. Найпопулярніший мем з Багряним створений вже давно, але його досі поширюють. Це ще одне свідчення того, що меми про укрліт важливі та майже такі ж безсмертні як твори, на основі яких зроблені.

Звичайно, ви можете сказати, що меми не несуть в собі нічого корисного і треба читати книжку. Треба читати! Читати треба! Однак візуальне сприйняття та смішний жарт при цьому допоможуть учням. Меми ж не лише несуть освітню мету (здебільшого не несуть взагалі, якщо так подумати), а популяризують щось, змушують усміхнутися чи аж зареготати. Літературні — популяризують літературу, українську літературу, на уроках з якої буває… так нудно!

Ще один сучасний спосіб прищепити любов та популяризувати укрліт — фанфіки. Але про них поговоримо якось пізніше. Дякую за увагу.

Поділіться своїми улюбленими мемами про укрліт чи покажіть свої! А ЗНО я тоді скалала на 192. Зараз би не склала. Однак зараз я роблю меми не лише заради жартів, а тому, що знаю: це важливо.

п.с. усі меми, окрім кольорового з Багряним, мої

більше мемів у мене у твіттері, блускаї або тг-каналі

I'm writing this post because I don't want people in other countries to imagine an ever-present warzone when they think of Ukraine.

Think of your ordinary life. You go to work, go out with friends, build plans for a summer holiday. You have neighbours, maybe you don't know all of them well but they live next to you and you say hello when you see them. You live in a good apartment, with all amenities, modern appliances and stylish furniture. You pay bills for heating, water and electricity. Maybe you're renting out or it's your own place. You are a part of a globalized world although you don't think about it on such a scale.

And then one day there are explosions in your city. At first it seems shocking and unusual. But you hope it'll end soon. But they don't stop. They become more frequent. You witness your hometown get demolished. The places where you spent your free time or ran errands - the windows get shattered and the walls begin to crumble. It looks weird in the middle of a modern city.

Soon the explosions happen so often that you have to go and live in the basement. You, a person, who has a modern home, must move to a basement, with other people like you, where you don't get enough light or fresh air, let alone enough tap water or a decent place to sleep.

And then you witness death. In fact, many deaths, not just one. You get the news of people you knew, maybe your neighbours or relatives, getting killed. They are just gone. At some point you become so desensitized, the news of a dead body lying outside doesn't shock you. Sometimes you have to go outside and help other people dig out the bodies from under debris or bury them. Sometimes you see other apartments being on fire and you can't do anything. Nobody can and there's no point.

The shops are closed and you become so desparate that you start hunting pigeons for food. You share tiny portions with other people because, even though the conditions are terrible, you remain a human.

You lose everything that you owned and cherished. And it all happens in three months. You basically lose any sense of belonging to a modern society in three fucking months. That's what happened in Mariupol. When you see the photos and videos of people in dirty ragged clothes, looking like they came straight from the middle ages, in front of a ruined street - it's easy to think of them only like this. But they never lived like that before. They lived just like you. They had everything you had - TVs, computers, cars, internet, medical care, shops with stylish clothes. And then just in three months russia made them turn into dejected shadows of themselves who forgot what normal life feels like. That's a real tragedy and that's what russians have done and are still doing to us. They are ruining our normal life which isn't much different from your normal life.