Adorable.

Gateway to Nowhere

this.

i hate you booktok i hate you overly organised bookshelves i hate you hard cover supremacists i hate you reading challenges i hate you colleen hoover i hate you people who can only seem to read ya or romance i hate you same style of cover in every modern book i hate you rupi kaur i hate you plain boring prose i hate you buying books just for the "aesthetic" i love you pretentiousness i love you being a snob

where i should belong:

Quiet by Stepan Ohiy, 1950s

Network (1976) dir. by Sidney Lumet

our souls long to belong, we carry an emptiness with us, and the moment our beloveds fill themselves with us we stop feeling empty, because whatever fulfills them fulfills us as well, since we share the same plate of love. how beautiful that we stop feeling empty when we give our souls away, simply because we are pouring ourselves into the right person

The time has come to gather nature, bring it inside to warm our bones. Collect wood, pinecones, lichen; thank the universe for providing us with all that we truly need to survive. Light your fires and banish your worries. A time for rest, a moment to revitalize our souls and feed our minds with knowledge.

guys, yesterday in my so-called virtual diary i wrote an extremely spontaneous and emotional thought. “like i don’t belong anywhere. it feels like this all the time”. and here it is. the answer of the fkn tumblr post appearing out of nowhere. do i still have a need to share my feelings with actual people or what?

That is part of the beauty of all literature. You discover that your longings are universal longings, that you're not lonely and isolated from anyone. You belong.

~ F. Scott Fitzgerald

crossing fog somewhere in Switzerland

«українці такі злі»

«чому вони постійно говорять тільки про себе»

«країни партнери втомилися від війни в Україні»

майстерно спотворюють сенси та тези, які українці намагаються донести, не тільки тролі у твіттері, а й міжнародні організації, котрі забули про свої обов'язки та перетворилися на рудиментарні залишки минулого, і тепер оон скиглить про хейт у свій бік, знову, знову і знову зсуваючи фокус уваги з основної проблеми, тобто військової агресії недокраїни рф, вторгнення на нашу територію, геноцид українського народу, але правда ж нікуди не дінеться. від неї більше не сховатися за розмитими пацифістськими фразами та підтримкою у вигляді щиро співчуваємо.

доки наші люди гинуть, наша екосистема руйнується, усі закрили рота і просто сдньомрускаваязіка.

українці: оон, роби свою роботу.

оон: подолайте ненависть, згадайте про толерантність, перевіряйте інформацію та припиніть свій хейт

opening tumblr is like stepping into the woods at night and listening to the chaotic screams of wandering spirits