їх небагато, але чому б і ні?

оскільки я більше не веду тві і тт, бо я це все повидаляла (спроба подолати свою залежність), я згадала, що в мене є тамблер і тому пишу сюди 👌🏻

почала писати фф по Драміоні, і виклала вже вступний розділ на Wattpad:

Wattpad

Сенс

Вона врятувала всіх, кого змогла. Але не зуміла врятувати себе і сенс свого існування.

дайте знати чи цікавить 😉 завтра в мене завдання як можна детальніше розписати тайм лайн і приблизну послідовність подій 🤞🏻

буває таке, коли люди не розуміють твоїх пояснень, БО ВОНИ НЕ ХОЧУТЬ НІЧОГО РОЗУМІТИ, БО ЇМ ЦЕ ВИГІДНО, ЇМ ТАК ПОДОБАЄТЬСЯ І ДОСИТЬ ВИТРАЧАТИ НА ЦЕ СВОЇ РЕСУРСИ ЦЕ НЕ ЗАКІНЧИТЬСЯ СЬОГОДНІ але колись в один момент закінчиться і можна дихати вільно

бомбіть маскву, бомбіть постійно.

щоб крики просочились в стіни.

щоб не було ніякого спокою.

щоб всі жили лише після відбою.

в перетинах між страхом і смертями,

хай намагаються пізнати, що робили самі.

не зрозуміють, бо для того треба мати мізки...

на жаль, їх не придбати за кошти у валізках.

~oleksandra.l

my lock screen 🤌🏻✨💫

the eyes 👀😍

Протоптаними дорогами,

нечіткими вузькими шляхами -

я знайшла тут спокій і тишу,

що шукала довго, роками.

Щоденне ввечері або зранечку,

невеликими, тихими кроками...

Я іду по дорогах пам'яті,

полями зеленими, невисокими.

Пропускаю шумні галявини,

шишки, дуби й околиці з мохами.

Тут немає гучних, чітких правил,

є маршрути з своїми вимогами.

Заглубляючись далі по стежці,

думки зникають разом з тривогами.

Я зловлю ці кадри очима й серцем,

вони залишаться в пам'яті босоногими.

~oleksandra.l

what do you think, guys? I kinda like this 🫣🫶✨

p.s. i did it by myself 😉

невеличке нагадування:

крихітко, ми народжені бігти ❤️‍🔥

і, так, ти можеш 🫶

ти, навіть, можеш більше, ніж ти думаєш ✨ головне відкинути страх або просто йти туди, де страшно 🫂❣️

бо сміливі завжди мають щастя 🖤

we have to speak into the silence 🎧

dream and fly✨

мрій та літай 💫