невеличке нагадування:

Мої знайомі стали вулицями, Імена на пам'ять залишені.

Мої знайомі стали петиціями, Підписи поставлено стишено.

Мої знайомі стали стрічками, Синьо-жовті стяги опущені.

Мої знайомі стали книгами, В кінці читачі засмучені.

Мої знайомі стали зорями, Далекими й трохи млявими.

Мої знайомі стали спогадом, Живими, але вже примарами.

@ukrfanficshn

yo quiero hablar español contigo mi amiga ❣️

подивилась серіал "Bad sisters" - історія про 5 сестер і одного мудака, який псував їм життя роками ііііііі... я дуже його рекомендую 💔

неймовірні сюжетні повороти, які раз за разом не перестають дивувати 🫣 я сиділа в кінці з квадратними очима, бо такого я не очікувала (а у мене були різні теорії 🤭👀⚡)

ці 10 серій викликали стільки емоцій, все це так відгукнулось і як же мені подобається взаємодія сестер між собою ❤️‍🔥

так, я трохи заздрю їхній взаємопідтримці, що ж ви мені зробите?

вони всі щось втратили, вони всі постраждали і нарешті отримали повну свободу від минулого, а це найголовніше 🫶

1000/10, на мою скромну думку 💗

Стежки. Поле. Ліс.

Комарі рояться навколо твого тіла, відчуваючи пульсацію крові, напевне. З одного боку, це прекрасно, бо означає, що ти ще живий. З іншого, без їхніх укусів можна було б обійтись.

Люди. Калюжі. Люди.

В цій місцевості вони радше недолік, без їхнього галасу тут краще.

Стежка. Мох. Квіти.

Відходячи вглиб дерев, чуєш спів пташок і гудіння електромереж. Такий собі перетин цивілізації і природи.

Піднімаєш голову догори і бачиш щось неймовірне...

Небо...

Воно таке прекрасне і кожного разу інше. З темно-синьо-сірого плавно перетікає в голубе і ясне.

Були думки, що буде дощ. В прогнозі на сьогодні був дощ. Подруга мала такі підозри. Але ці темно-сині хмари обійшли нас стороною.

Натомість, я націлилась об'єктивом на рожево-оранжево-білі витвори мистецтва на фоні ідеально голубого неба.

Мандруючи новими для мене місцями, я не переставала ловити кадри, бо по іншому я не можу. І не вмію.

Я фотографувала все, що бачила: дерева, квіти, трави, небо, небо, сонце, дерева. Нічого не хочу з цим робити. Руки самі тягнуться до телефону і просять спіймати цей момент. І я дуже вдячна, що вмію робити гарні фото (хоч і не знаю, кому за це дякувати крім себе).

Прогулянка добігла кінця. Сонце остаточно передало естафету ночі. Комарі стали куди агресивніше обліплювати силует. Думаю, я ще повернусь. Мені сподобалася ця подорож трошки далі від людства та інтернетів.

Інколи можна практикувати.

I can buy myself flowers, write my name in the sand 🌸✍️

we have to speak into the silence 🎧

я була вчора на Оппенгеймері

це було достобіса цікаво і захоплююче, а з точки зору естетики - 100/10

єдине, вкотре на великих екранах показали, що буває коли людина сліпо шукає влади або фанатично захоплюється наукою

в обидвох ситуаціях люди забувають про наслідки

я не занурюсь в науку, тим більше у фізику, але мені тепер цікаво прочитати книгу про Оппенгеймера

і дізнатися про це трошки більше, ніж зобразили у стрічці

цікаво, що з курсу історії я не пам'ятаю цього прізвища, хоча воно ж має там бути, правда?

I’m ok. I’m gonna be ok. I’m gonna live a beautiful life and I’ll get to know beautiful people. I will create things of beauty and be surrounded by flowers. And I’ll love myself, and I’ll be soft, I’ll be kind. And I’ll be ok.

в мене є я. я все встигаю. я з усім впораюсь. я справляюся. я жива. я розумна, я красива, мене достатньо. я стану щасливою. я досягну своїх цілей. немає нічого неможливого для мене. я впораюсь з будь-якими ситуаціями і проблемами. я попрошу про допомогу, якщо мені це буде треба.