Ого, тут функція редагувати є. Ніфігово

Чесно кажучи, тріо Пінтерест, Тамблер і Спотіфай виглядають як три вісника естетичного апокаліпсису

"Мій персонаж ЗватиТакТо, він справжній пиріжечок", а на ділі токсична пихата тварь. Якось тошно від цього

Після вчорашнього типу відчаю, сьогодні стан перманентного "хочу щось зламати, а краще чиєсь обличчя". І це після цілого хорошого тижня. Блять

Сміюся з того, що тут у мене Карнел у світлі дня, а в Blue Sky у неоновому світлі, хоч теми навпаки: тут темна, а там світла. Ех, люблю свого мага-недовідступника

Сиджу пишу другий розділ "Погляду пустих очиць" і мені так подобається градація вайбу. Типу, спочатку під час написання я заслуховувався гуртом "КАТ", щоб вловити потрібну атмосферу. На другий розділ же ж пасує постпанк. Арррррррр, смакота

Через одну фігню плани по Києву сипляться неймовірно. Плакати хочецця

просто нагадую: будь-хто, хто толерує росіян в культурному і зокрема - мистецькому полі, мразота. мразота, яка шука в риганині з усть-піздюйська великі смисли і не помічає українських творців, а тоді округлює очі "а що, у нас таке є?". ви - потвори без емпатії і гідності, що цілуються з убивцями, поки ті ріжуть вам горлянки. якщо певні, що метання в усі боки порятує - ніхуя. русня ненавидить нас усіх і всіх прагне знищити.

і книги наших авторів - теж.

Думав написати пост, поки на дворі лежу, а бажання таке 📉

Ну пишемо щось вперше!

Хеееей, сподіваюся це хоч хтось побачить. Поки лише дивлюся як тут все працює і поки все подобається. Дорогі тамблерчани, чи приймете ви твіттерського і не підкинете пост чи може самі напишете, що варто знати про Тамблер?

Думки ні про що

Райтерство

Мене останні два дні дратує два маленькі факти: я райтер і я ролплеєр. Я вчора опублікував нову роботу, але у неї дуже маленьке охоплення. Й це при тому, що я вийшов за рамки свого комфортного жанру: флафф слеш, де два хлопці просто люблять один одного. Я думав, що це буде сенсацією. Ну типу, я об'єктивно доволі не погано пишу. Ні, не подумайте, я просто справді вірю, що те що я пишу, цілком читабельне й я можу мати невеличку групу людей, якій буде подобатися те як і про що я пишу. Але моя робота пролетіла тупо повз будь-яку аудиторію. У мене після останньої перевірки 6 кудосів (що не так вже й погано) й 2 відгуки (що вже менш втішно), де один належить моїй бесті, яка читала цю роботу ще до виходу у світ. Це може здатися ниттям щодо фідбеку, й направду, це певно він і є, але я просто тепер не розумію, а що не так? Раніше роботи за ці два дні спокійно знаходили своїх 10 кудосів і три приємних відгуки, які дають мені відчуття, що я все ж отримав достатньо уваги. В цьому випадку я не дотягнув до цього bare minimum. Ні, звісно, повернутися до комфортного жанру здається гарним рішенням, але й поразкою. Типу, в мене є "Ріка мертвих", теж далеко не робота про приємні будні геїв, але вона має свого читача. А "Погляд пустих очиць" тупо пролетів повз будь-якого читача. Я хочу писати далі й публікуватися, але після такого провалу в мене відчуття, наче те що й як я пишу насправді нікому й не потрібно. Згадується тред Хтошки чи хто то був у тві, де вона казала, що райтери продукують нікому не потрібні роботи, поки на них немає фідбеку. Тоді це мало дещо інше значення, але зараз якось рілейтбл.

Ролплейнг

Я маю рольову. Я вже раніше вів рольові й все таке, але щось наявна дуже втомлива. Особливо одна людина, що залишиться неназвана. У мене складається відчуття, коли я щось намагаюся робити, що мене дико газлайтять. Мені наче показують, що от треба робити щось в рольовій, щоб це не було пусте поле, пуста сцена, де от є декорації й дітки грайте. Що треба щось робити. Й я роблю. А потім всім байдуже на мої спроби, вони намагаються більше сконцентруватися на особистих лініях, просто залишаючи мене на саморол викладача. Окей, згадав за людину, й нічого про неї не сказав. Так от. Ця особа якось особливо мене дратує, газлайтить, буллить, навіть не знаю як сказати. Вона просто якимось чином завжди викликає в мене якісь негативні реакції. Я намагаюся їх аналізувати та стримувати, бо все ж ця людина переважно невинна в цьому, але це не забирає факту, що складається враження, наче все, що її цікавить це виставленні її персонажа кращим за решту. Кожен раз вона запитує чи просить про щось, що однозначно направлено на те, щоб її персонаж виділявся кращістю за решту: чи можна, щоб її персонаж виконав хоча б частково неможливе завдання пихатої викладачки; чи можна їй вже прописувати який її персонаж успішний на фоні решти; чи може її персонаж-першокурсник вже йти в студентську раду (ну я щойно загуглив, що першокурсники все ж можуть піти в студраду, але камон, з огляду на все тут немає жодної арки персонажа, тут виключно бажання зробити персонажа вищим та кращим за решту); Цей персонаж у принципі лягає в більшість її питань, адже є дуже високої про себе думки. Однак, її увага до персонажа видається нездоровою, адже так глянеш, вона взагалі не бачить в ньому нічого поганого, хоча з першого погляду ясно, що він тюбік. При чому конкретний. Ну типу, мені здається, щось всередині мене кожного разу як вона намагається виділити свою бусічку ще більше просто опирається її спробам і каже "ну не може бути такий гівнюк всюди хорошим і успішним, попустися", але я тупо не маю сил чи бажання якось щодо цього змістовно говорити.

Я тут дуже багато вже наговорив і під кінець воно просто почало зливатися на беззмістовне ниття, тож припиняю. Хто натрапив на це, щиро співчуваю.