stanislaw-nast
Використовує Тамблер як особистий щоденник негараздів
32 posts
Latest Posts by stanislaw-nast
Мої OCи в світах Наталії Матолінець!
Академія Аматерасу - Ганеша Кірк
Ганеша походить з доволі простого світу. В нього було не багате й не бідне життя позбавлене турбот. Його божественна пам'ять відмовляється згадувати друзів і рідних, але пригадує запах дому - пахощі чаю та книжок. Навіть якби спогади з минулого життя існували, Ганш, як він просить себе називати, не спішив би ними ділитися. У своєму світі він справді жив без турбот. Він плив за течією, славлячись пасивним та мирним характером. Йому щастило оминати будь-яких труднощів, що мали б торкатися людей його віку. Він чудом міг вгадати достатню кількість відповідей на тестах, щоб не вигнали зі школи. У нього не було близьких друзів чи сімейних негараздів, щоб перейматися за когось поряд. Пасивне життя, аж поки його не Покликали. Так Ганш опинився в Академії Аматерасу за директорства Адіті Агні. Його майже оминуло потрясіння від факту, що він - бог. Пасивна натура закликала його просто прийняти це й плисти за течією далі. На його стороні ж бо вдача. На жаль, у світі серед безлічі унікальних богів, вдача була дріб'язком. Після першого ж місяця навчання йому дали знати - або він змінюється, або його чекає карколомний крах. Так Ганш і запровадив дві головні зміни. Перше - він завів морську свинку, на ім'я Одді. Друге - він почав діяти. Пасивність тягнулась за ним інерцією, з чим допомагала морська свинка. Кожен раз як Ганш відчував тиск та стрес від різких змін та виходу з комфортної бездіяльності, він просто "переливав" це все на тваринку. Без такої складної душі як людина чи бог, стрес просто зникав (принаймні, він так вважав). Такий легкий спосіб справляння з душевними негараздами дозволяв Ганшу рости. Він пройшов шлях від плавця за течією до того, хто міняє течію. Йому навіть вдалося відкрити свою схильність до чаклунства. Але талан штука мінлива. А тваринки не вічні. Через кілька років навчання він помер, вивільнивши всі закладені в нього тривоги. На той момент Ганш вже досяг найбільшого успіху будь-якого бога Академії - став кандидатом у Тріаду. Хто б знав, що кандидат у Тріаду, той хто мав би бути найсильнішим, виявиться жертвою того, від чого мають страждати слабкі? Ганш почав чути голоси. Його колишні старання позбавитися ще людської схильності до стресу виявились даремними, а то й шкідливими. Він нікому не насмілився зізнатися, що він не лише кандидат у Тріаду, а й на зникнення. Голоси глузували з нього, запевняючи, що йому тут не місце. Він почав погано спати, гірше вчитися й дратуватися по дрібницях. Все дійшло до того, що під час дуелі зі стихій він страшенно покалічив свого опонента й був відсторонений від навчання. Здавалось, що цьому не буде кінця. Він почав шукати в книжках хоч щось, що дасть раду з ними. Таємно, щоб ніхто не дізнався про цю слабину. Але в бібліотеці нічого не було. Книги, що згадували синдром зникання та голоси були приховані ще колишньою директоркою академії, Аматерасу. Єдине, що він зміг знайти, це побіжну згадку про Слова, що нібито вказують богу на його місце, його призначення. Якщо він дізнається про своє минуле життя, хіба це не дозволить йому краще опиратися голосам, які змушують його сумніватися? Залишилось лише дістати ці Слова. На допомогу прийшла Морґана Де Дананн. Студентка й подруга Ганша мала пророчі здатності. Їй вже кілька днів снились сни, де Академія тоне в пітьмі. Спершу вона вважала це натяком на можливі погіршення стосунків з тіньовим боком, але згодом замість пітьми Академію ковтав звір, який походив ні з тіні, ні зі світла. Морґана думала, що про цю істоту будуть записи в Словах. Ганш вирішив підтримати задум Морґани пробратися до кабінету директорки, хоч і не з щирими намірами допомогти.
Слова розповіли їм усе.
Всі мої ключі і Ґайя - Аласдер Лонан Верволет
Якщо хтось і вірить у вдачі, яку дарує ім'я та рід, то точно не Аласдер. Певно, єдине в чому йому справді пощастило - це його власне народження. Народившись, він одразу почав притягувати нещастя. Наприклад, після пологів здоров'я його матері похитнулось й вона померла. Так Ал залишився спадкоємцем дрібного чаклунського роду з Асторії. Його батько неймовірно кохав дружину, тому уявіть його розчарування отримати за таку велику втрату Аласдера. Хлопця, що більше цікавиться людською технікою та тим, як правильно замішати тісто на пиріжки, ніж дипломатія, світські обіди та дуелі. Які дуелі?! Ал страшенно боїться болю, тому ніколи не був та й не буде великим бойовим чаклуном. Що ж ще могло споганити такого спадкоємця? Правильно мислите, гомосексуальність. Аласдер наперед знав реакцію батька тому й не розповідав, та той якось сам довідався. Здається, в ту мить він побачив пік його розчарування.
Що може зробити такого жахливого спадкоємця ще більше? Правильно, злочин. Ні, аж ніяк. Аласдер ніколи б не вкрав і не вбив би когось. Йому б забракло духу. Але от дядько Флегенс вирішив, що міг. Тому створив до біса просту й ефективну схему. Як один з головних охоронців скарбниці Амріарі, він викрав звідти кілька ключів. Щоб на нього раптом не вийшли, він подарував один своєму небожу, себто Аласдеру. А потім заявити на нього, як на крадія. Коли на день народження Ала, на його дев'ятнадцятиріччя, вдерлись мисливці за головами, заявивши, що він крадій та вбивця, першим інстинктом була втеча. І з того часу він тільки цим і займається.
Ал худорлявий. Ще живучи у батька він не виділявся м'язистістю, а коли почались перегони з життям, коли часом поїсти кілька днів нема що, то про якусь масу годі й говорити. Його родина мала переважно темно-русяве пряме волосся, але завдяки матері його голова повна нехай і русявих, але кучерів. Ал загалом вдався в матір і навіть має її темно-зелені очі. Від батька хлопцю дістався хіба що кирпатий ніс.
Аласдер – маг. Чаклуни використовують для магії свої ключі. У Ала 5 ключів:
Заїр Головний ключ у В'язці Аласдера. Найдавніший серед усіх, що є у хлопця та найсильніший. Переданий у спадок від родини матері. Дозволяє торкатися магії та відчиняти Двері. Нагадує старенький ключ від шафи, срібний з різьбленим верхів'ям, що нагадує два пера павича, що сходяться в колі.
Таларій Стихійний ключ. Подарований батьком. Дозволяє атакувати стихійною магією. Найлегше кориться вітру. Бронзовий ключ з чотирма вилитими лініями по боках. Верхів'я кругле, з вилитим рослинним візерунком.
Кер'їр Ілюзорний ключ. Вкрадений Флегенсом Верволетом і подарований Аласдеру. Через цей ключ за Алом ведеться полювання. Неймовірно потужний та корисний ключ, що здатний прикликати настільки сильні ілюзії, що лише кровопивці можуть створити кращі. Золотий ключ зі склом у верхів'ї. Верхів'я кругле, схоже на кільце всередину якого поклали скло. Зусібіч ключа є криві лінії, що сходяться на зубцях.
Чакла Ключ-кровопивця. Подарований на сімнадцятиріччя тіткою Флемет зі сторони матері. Чакла мовчазний, не вимагає крові, навіть коли щойно торкнувся пальця Аласдера. Він гірший. Чакла ненаситний. Він завжди бере більше ніж потрібно. Аласдер використовує його не часто, адже навіть під час бою може зомліти від сили Чакли. До того ж попередній власник Чакли вмер від обезкровлення ключем. Є темно-бронзовим ключем з гострим зубцем, що на кінчику почорнів від крові чаклунів (Ал боявся пробивати собі палець спершу, боячись заразити кров). Верхів'я просте, за винятком маленького сапфіру в центрі звивистого візерунка.
Цісар Ключ-ліхтар. Придбаний на Тіньовому ринку. Виявився надто необхідним у поході, щоб зважати на ціну (думав Ал), що становила кілька сотень купюр валюти (половину заощаджень Ала). Сталевий ключ з бідним оздобленням. Варто виділити лише маленький жовтий топаз на кінці.
Варта у Грі - Олесь Гордій
Олесь, він же Зорепад, цілитель з Тернополя. Його батьки світлі, хоч і не є таємницею, що деякі предки були нащадками змішаних шлюбів з темними. Ще з дитинства він не дуже вписувався в тусовку світлих. Починаючи з пліток про темне походження, закінчуючи нерозумінням цієї ворожнечі. Зорепад радо дружив з темними, через що впав у немилість серед радикальної (і переважної) частини світлих Тернополя. Особливо це проявилось, коли Олесю було п'ятнадцять. Перша повноцінна бійка. Проти "своїх". Що міг протиставити цілитель, що не має здатності торкатися павутини проти двох чаклунів та алхіміка? Нічого. З того часу Олесь й не мав віри тим, хто звали його "своїм". Він, попри "світлість", став частиною темної тусовки. Хоч це було й довго, але там його прийняли.
Хоч йому не доступна магія в тій повноті, що її мають чаклуни та алхіміки, у сутичках Олесь покладається на свою фізичну силу та одну хитрість. Як справжній цілитель, він не лише може повернути людину до норми, а й примножити її сили. Якби пафосно це не звучало, ця навичка дуже допомагає, щоб спершу дезорієнтувати суперника. Олесь поширює свою силу на відстані до іншого чаклуна, підвищуючи його силу та чутливість до павутини. Так, стається ефект неправильно налаштованої комп'ютерної миші. Від одного необережного поруху павутина летить значно далі, ніж цього хотів чаклун. Цих кількох секунд цілком достатньо, щоб розквасити супернику носа. Можна сказати, його навичка протилежна до тієї, що мала б пригнічувати силу чаклуна й ослаблювати його доторк до павутини.
Здається, з опису це доволі грізна людина, однак варто знати одну деталь. Олесь зростом сягає всього якихось 168 сантиметрів. Й попри це, йому вдається виглядати так, наче за його спиною сила щонайменше судді, якщо не всього Конгломерату (ні судді, ні когось іншого з Конгломерату він, звісно, не бачив).
Якесь дивне відчуття. Ніби я от не проти піти з кимось здибатися, але щоб нас було більше двох, і я просто буду сидіти збоку й слухати. Або взагалі тільки я й гуляти десь по Львову. Сісти на лавку й попити якоїсь кави. Я б та, але у мене грошей немає. Тож їду додому
No thoughts, head full of dinluke
Хоч рольова по Все заради гри в українських декораціях накрилась, я все ще продумую деякі сюжетні моменти. Наприклад, щойно я упевнився, що можна провести змагання з ексі на Універсіаді за час поки вона триває. І навіть 2 дні залишаться в запасі.
Відкидаючи сьогоднішню злість на світ, мені якось самотньо останнім часом. І я не знаю як заповнити цю самотність.
Тож, цей день настав любі 1.5 читачі. Час хуйостраждань Олежика. Частина друга на Тамблері
Самотність..?
Ага. Я ніби й ходжу в зал, там комунікую з gym bros, переписуюсь з різними людьми, час від часу з ними зустрічаюсь в офлайні. Але мені дико не вистачає якоїсь постійності й стійкості цих стосунків. Парадокс полягає в тому, що ті з ким я часто бачуся в житті не мають зі мною жодного особливого зв'язку. Був один хлопець, на якого я мав лютий краш і ми були gym bro, і я з ним заповнював частково це почуття. Я не міг з ним говорити про все, але мені достатньо було того, що було. Але це був зв'язок, що бере коріння з моєї романтичної/сексуальної симпатії. Моя щира дружня симпатія належить людям з інтернету. Й вони всі мінімум за 70 км від мене. Я не можу з ними регулярно бачитися та спілкуватися вживу. Онлайн сильно допомагає, але через останні часті зустрічі й у принципі розвіртуалення за останні два роки, у мене з'явилось бажання робити це частіше. А немає як.
Підсумовуючи, я не маю тих взаємин які б хотів з людьми, з якими я часто бачуся, й не маю можливості бачитися з тими людьми, які володіють необхідними взаєминами.
І це вся проблема?
Насправді, не впевнений. Можливо, так і є. А можливо, я просто не розумію мого стану. Я хочу більше спілкування з новими людьми, хочу частіше бачитися зі старими, але таке відчуття ніби все проти цього. От наприклад, я вже кілька тижнів сподіваюся зустрітися з ними знайомими з Львова, але ті зайняті булки, тож з тижня на тиждень їм не випадає можливість приїхати до мене. Або я познайомився з цікавим і милим хлопцем [без романтики, він зайнятий], але перша наша зустріч після знайомства була недолуга з моєї причини — бо в мене були проблеми зі сном і мене рубала тривожність — а тепер я ніяк не можу з ним побачитися. Кожен раз як я йду в зал і думаю, що його зустріну, його немає.
У залі також є багато хлопців, що цікавлять мене, але мені здається я ніяк не цікавлю їх. Абсолютно. Якесь тупе відчуття навіть не зайвості, а марності. Типу, будуй стосунки, але пам'ятай, що вони будуть хиткі або віддалені, бо ну типу а що ти хтів.
Сподіваюся переїзд до Львова полегшить це все. Як і вже реальні спроби почати шукати собі хлопця.
То нові люди чи старі?
І те, і те. Я радий мати моїх поточних друзів, адже вони багато знають про мене, а я про них. Але я також щасливий від думки, що можу бути цікавим не лише маленькій групі осіб, тому радий і новим знайомствам. Просто, знову, мене вбиває цей дикий контраст між моїм реальним спілкуванням і віртуальним. Коли з людьми з реалу я не можу проговорити ні своєї сексуальності, ні всіх своїх захоплень (райтерство особливо), ні більшості поглядів на життя. І коли з людьми з віртуалу я не можу бачитися щотижня, бо живу надто далеко.
Чи це самотність? Я не знаю, але мені від цього не прикольно.
Сімейні поїздки це прямі "пішов нахуй" від ма до мене, й подумки "пішла нахуй" від мене до неї
Випала можливість висловити свою образу на певне рп. Звучить тупо, але ну я щасливий.
АААААААААААА. I hate myself
Через одну фігню плани по Києву сипляться неймовірно. Плакати хочецця
Інтєрєсно те, що я думав, що сьогодні буде день без стресу та загонів. БУДЬ ЛАСКА. Під вечір цілий букєт. Сука, ненавиджу себе
Я не знаю чому, але моя рольова починає вганяти мене в якусь форму депресії абощо. Я насправді радий, що новенькі легко й швидко адаптуються, але таке відчуття, наче всі мої заплановані взаємодії посипались. Я міг би спробувати відновити певні або остаточно зруйнувати ті, що заважають мені рухатися далі по запланованому сюжеті, але мене ніби переслідує відчуття марності. Ну от оптимізую я це все, що далі? А чи є в мене сили й натхнення це тягнути? Інколи дуже хочеться, щоб ентузіазм тривав вічність, а не перший тиждень. UPD: а ще якесь відчуття, наче мене часом ігнорять
"Мій персонаж ЗватиТакТо, він справжній пиріжечок", а на ділі токсична пихата тварь. Якось тошно від цього
Чесно кажучи, тріо Пінтерест, Тамблер і Спотіфай виглядають як три вісника естетичного апокаліпсису
— Влад, я б не проти в загальному, сам знаєш, — мій голос звучав якось надто втомлено навіть для мене. — Але єдине, що я зараз можу думати це душ і сон. Давай ти мене трахнеш іншим разом, ок?
Це 100% ще буде редагуватися, але як же я люблю писати "Погляд пустих очиць"...
Сиджу пишу другий розділ "Погляду пустих очиць" і мені так подобається градація вайбу. Типу, спочатку під час написання я заслуховувався гуртом "КАТ", щоб вловити потрібну атмосферу. На другий розділ же ж пасує постпанк. Арррррррр, смакота
A Story About A Ukrainian Book
Once upon a time, there was a Ukrainian writer of children's stories and poems Volodymyr Vakulenko.
When Russians occupied Izyum - the town he lived in - he hid his manuscripts under a cherry tree in his garden.
One day, Russians came in, took him, and killed him.
Once upon a time, there was a Ukrainian writer Victoria Amelina. She came to Izyum after Ukrainian army liberated it and found Vakulenko's manuscripts and sent them to be published.
One day, when Victoria was showing foreign journalists around in a beautiful city of Kramatorsk, Russian missile flew in the café they were dining in and killed her.
Once upon a time, there was a Ukrainian book publishing agency Vivat. It was one of the biggest in the whole country. Vivat took Volodymyr's manuscripts from Victoria, worked diligently to compile them and published them.
One day, Russian missiles flew in the building, where Vivat publishing agency was, and destroyed it completely.
The End.
просто нагадую: будь-хто, хто толерує росіян в культурному і зокрема - мистецькому полі, мразота. мразота, яка шука в риганині з усть-піздюйська великі смисли і не помічає українських творців, а тоді округлює очі "а що, у нас таке є?". ви - потвори без емпатії і гідності, що цілуються з убивцями, поки ті ріжуть вам горлянки. якщо певні, що метання в усі боки порятує - ніхуя. русня ненавидить нас усіх і всіх прагне знищити.
і книги наших авторів - теж.
Аби смерть могла би обирать
Я б так хотіла, аби смерть Могла би обирать: Аби могла минути жертв, Лишень убивць узять.
Я б так хотіла, щоби смерть Була би справедлива. Але тепер цілую твердь Гранітної могили.
Ненавиджу її, Оту стару з косою. Чому вона вас забрала, Чому ви не зі мною?!
Однак її одна вина: Лиш у роботі цій. То не вона, то не вона, Взяла нас під приціл.
argonautica’s fraying end for a Ukrainian olympian lore charity zine
Після вчорашнього типу відчаю, сьогодні стан перманентного "хочу щось зламати, а краще чиєсь обличчя". І це після цілого хорошого тижня. Блять
Сміюся з того, що тут у мене Карнел у світлі дня, а в Blue Sky у неоновому світлі, хоч теми навпаки: тут темна, а там світла. Ех, люблю свого мага-недовідступника
Думки ні про що
Райтерство
Мене останні два дні дратує два маленькі факти: я райтер і я ролплеєр. Я вчора опублікував нову роботу, але у неї дуже маленьке охоплення. Й це при тому, що я вийшов за рамки свого комфортного жанру: флафф слеш, де два хлопці просто люблять один одного. Я думав, що це буде сенсацією. Ну типу, я об'єктивно доволі не погано пишу. Ні, не подумайте, я просто справді вірю, що те що я пишу, цілком читабельне й я можу мати невеличку групу людей, якій буде подобатися те як і про що я пишу. Але моя робота пролетіла тупо повз будь-яку аудиторію. У мене після останньої перевірки 6 кудосів (що не так вже й погано) й 2 відгуки (що вже менш втішно), де один належить моїй бесті, яка читала цю роботу ще до виходу у світ. Це може здатися ниттям щодо фідбеку, й направду, це певно він і є, але я просто тепер не розумію, а що не так? Раніше роботи за ці два дні спокійно знаходили своїх 10 кудосів і три приємних відгуки, які дають мені відчуття, що я все ж отримав достатньо уваги. В цьому випадку я не дотягнув до цього bare minimum. Ні, звісно, повернутися до комфортного жанру здається гарним рішенням, але й поразкою. Типу, в мене є "Ріка мертвих", теж далеко не робота про приємні будні геїв, але вона має свого читача. А "Погляд пустих очиць" тупо пролетів повз будь-якого читача. Я хочу писати далі й публікуватися, але після такого провалу в мене відчуття, наче те що й як я пишу насправді нікому й не потрібно. Згадується тред Хтошки чи хто то був у тві, де вона казала, що райтери продукують нікому не потрібні роботи, поки на них немає фідбеку. Тоді це мало дещо інше значення, але зараз якось рілейтбл.
Ролплейнг
Я маю рольову. Я вже раніше вів рольові й все таке, але щось наявна дуже втомлива. Особливо одна людина, що залишиться неназвана. У мене складається відчуття, коли я щось намагаюся робити, що мене дико газлайтять. Мені наче показують, що от треба робити щось в рольовій, щоб це не було пусте поле, пуста сцена, де от є декорації й дітки грайте. Що треба щось робити. Й я роблю. А потім всім байдуже на мої спроби, вони намагаються більше сконцентруватися на особистих лініях, просто залишаючи мене на саморол викладача. Окей, згадав за людину, й нічого про неї не сказав. Так от. Ця особа якось особливо мене дратує, газлайтить, буллить, навіть не знаю як сказати. Вона просто якимось чином завжди викликає в мене якісь негативні реакції. Я намагаюся їх аналізувати та стримувати, бо все ж ця людина переважно невинна в цьому, але це не забирає факту, що складається враження, наче все, що її цікавить це виставленні її персонажа кращим за решту. Кожен раз вона запитує чи просить про щось, що однозначно направлено на те, щоб її персонаж виділявся кращістю за решту: чи можна, щоб її персонаж виконав хоча б частково неможливе завдання пихатої викладачки; чи можна їй вже прописувати який її персонаж успішний на фоні решти; чи може її персонаж-першокурсник вже йти в студентську раду (ну я щойно загуглив, що першокурсники все ж можуть піти в студраду, але камон, з огляду на все тут немає жодної арки персонажа, тут виключно бажання зробити персонажа вищим та кращим за решту); Цей персонаж у принципі лягає в більшість її питань, адже є дуже високої про себе думки. Однак, її увага до персонажа видається нездоровою, адже так глянеш, вона взагалі не бачить в ньому нічого поганого, хоча з першого погляду ясно, що він тюбік. При чому конкретний. Ну типу, мені здається, щось всередині мене кожного разу як вона намагається виділити свою бусічку ще більше просто опирається її спробам і каже "ну не може бути такий гівнюк всюди хорошим і успішним, попустися", але я тупо не маю сил чи бажання якось щодо цього змістовно говорити.
Я тут дуже багато вже наговорив і під кінець воно просто почало зливатися на беззмістовне ниття, тож припиняю. Хто натрапив на це, щиро співчуваю.
Хей, райт спільното, таке питання. А як ви публікуєте в Тамблері фф? Я здається вже бачив кілька повністю написаних фф чисто тутки, але чи вам зручно так? Чи краще посилання на ФУМ, Ао3?
Тут така цікава фіговинка. Типу, лайки і реплаї записуються разом під note. Жестярік.
Як користуватися гештегами на тамблері і нащо це потрібно??? (і ще трошки про порівняння твіттера і тамблера)
У реблозі до мого допису про порівняння ТВІТТЕР/ТАМБЛЕР @fernsensei (а також багато інших людей) дуже доречно зауважила про традицію ставити хештеги при реблозі чужого допису:
… і дійсно, я повсякчас зустрічаю тут таку традицію. Звісно, це нова річ, не присуща твіттеру, до якої треба звикати, але дотримуватися етикету теж важливо! І річ не тільки в етикеті. Це також спрощує вашу навігацію по власному блогу для себе і для інших. Нащо це потрібно?🧐 Це знову ж таки випливає з різниці користування твіттером і тамблером. В твіттері ви досі рідко або взагалі не шукали більшість своїх старих постів або реблогів без якоїсь вагомої причини. Тим паче цього не робили ваші підписники. Все ж таки твіттер - це спосіб розповсюдження інформації. Там простіше і ефективніше написати новий твіт чи оприлюднити картинку наново, ніж ретвітити старе. Я неодноразово впевнювалась, що ретвіт старих робіт ажніяк не привертає до них більше уваги! Але на тамблері, де ви ведете свій блог/щоденник, дотримуєтеся певної теми чи естетики, пишете дописи/тексти, які можете захотіти переглянути знову, оновити в пам’яті, знову ними насолодитися як якимись улюбленими фотографіями, у вас може виникнути потреба знайти їх серед купи інших своїх дописів, а по хештегу це зробити простіше всього! А при реблозі чужого допису - тим паче! Якщо у вас виникне ✨настрій✨, ви значно спростите собі насолоду мемами, артами, чужими розповідями про їхні гедканони ваших спільних фд, які ви реблогнули, якщо поставите відповідний тег. Тобто, окрім усіх інших можливих гештегів, вам можуть знадобитися і власні типу #мої твори, #мої малюнки, #моя творчість тощо. Чи будь-які інші, що маркерують ваші дописи. *** А, раптом, ви не знаєте, що ставити?..
Звісно, на будь-який допис як на мене доречно ставити 💕#укртумбочка💕 Цей тег існує, аби “втікачі” з твіттера могли знайти один одного як твіттерська діаспора на тамблері, але також він чудово справляється з задачею виокремити 👁👄👁укртамблер 👍 споміж усіх користувачів. Особисто я шукаю тут українців, які пишуть українською, тому мені цей гештег дуже допомагає, бо я знаю, що за цим тегом точно їх знайду! Але особисто мені одної укртумбочки не вистачає і я ставлю на свої дописи інші гештеги, за якими мене тут можна знайти як україномовного блогера. Вам теж пропоную використовувати щось або все з цього списку💛💙: #укртамблер, #український tumblr, #українська мова, #український блог, #українська, #українською, #україна, #україномовний блог, #україна #ukraine …тощо
Письменникам і фікрайтерам рекомендую такі гештеги✍:
#укррайт, #укрфф, #квіррайт #укрквіррайт, #онлайнкобзарство, #оріджинал, #фандом, #фанхата, #фх, #фантворчість, #рукопис, #письменництво
…тощо
А також в окремих випадках, якщо ви хочете поділитися цитатою з твору, можливо показати якийсь діалог з твору в форматі тутешнього “чату”, або такий, що просто щойно прийшов до голови: #діалог, #вигаданий діалог, #вигадані діалоги, #цитата персонажа
…тощо
Художникам і артерам🎨:
#украрт, #ukrart #арткозацтво, #УкрАртПідтримка, #art, #artist on tumblr, #живопис, #мистецтво, #digital art #digital drawing, #digital illustration, #illustration, #commission, #ілюстрація
…тощо
…Звісно, хештеги також варто розставляти і інші, залежно від того, що ви дописуєте: альбом, фоторепортаж, подорож, відгук, огляд, рецензія…
Особливу увагу раджу звернути на естетичні теги, теги типу (…)core:
#gothic, #ciberpunk, #astronomy #cottagecore #fairycore #witchcore #spasecore, #slavic stuff #dark academia #light academia
…тощо
Бо на такі теги навіть підписуються люди, тому у вас більше шансів, аби ваш пост побачили і вподобали! (Звісно, якщо допис відповідає цим естетикам) Якщо ви пройдетеся по тегу, наприклад, #dark academia то можете побачити, що кількість заміток сягає там від 5000 до 50000! (Але це у “популярному”, до популярного ще треба дійти, проте головне, що тег затребуваний)
Для репрезентації української спільноти на тамблері також дуже не вистачає тегів типу:
#українська культура, #українська естетика, #ukrainian culture, #ukrainian aestetic, #український стиль, #укрреал, #ukrainian stuff, #madeinua
…тощо
***
Беззаперечно, я рекомендую також ставити різні відповідні до допису гештеги англійською, але також і українською. Хоча це також на ваш власний вибір.
Ви могли б помітити, що україномовного контенту тут покищо обмаль і канал україномовної навігації (тобто україномовного тегування дописів) не облаштований.
Якщо ви створили новий щоденник, хочете вести його українською і знаходити таких самих україномовних користувачів, то було б чудово якби ви не гребували україномовними тегами також! (Тобто, якщо ви робите допис по фанхаті Гаррі Поттер, ставте не тільки #harry potter але й #гаррі поттер.)
Звісно, якщо ви орієнтуєтеся на англомовну аудиторію, пишете дописи англійською, то англомовні теги допоможуть англомовним користувачам вас знайти.
Хоча зараз з масовою міграцією з твіттера вчинилася потужна хвиля взаємної підписки українських користувачів на українських. Саме тому, коли я зустрічаю в стрічці когось з твіттера, хто дописує англійською мені трохи дивно. Як на мене, якщо ми тут знайшли один одного як українці і цікаві один одному тому що ми українці, то очевидніше було б спілкуватися один з одним українською мовою чи не так?
Я просто хочу сказати, що якщо наразі ваша аудиторія - українці, то їм було б приємніше, якби ви зверталися до них у дописах українською. Так вони б розуміли, що це
для них
. І тоді вони б давали вам більше фідбеку!
Отже,
Напишіть, якою мовою ви б хотіли спілкуватися на тамблері?
Також щодо гештегів, які вам подобаються і які б ви порадили використовувати іншим, пишіть у коментарях! 👇💝 гадка на згадку/// інші поради з користування тамблером ви можете знайти за тегом #поради з користування тамблером