Argonautica’s Fraying End For A Ukrainian Olympian Lore Charity Zine

A Story About A Ukrainian Book

Once upon a time, there was a Ukrainian writer of children's stories and poems Volodymyr Vakulenko.

When Russians occupied Izyum - the town he lived in - he hid his manuscripts under a cherry tree in his garden.

One day, Russians came in, took him, and killed him.

Once upon a time, there was a Ukrainian writer Victoria Amelina. She came to Izyum after Ukrainian army liberated it and found Vakulenko's manuscripts and sent them to be published.

One day, when Victoria was showing foreign journalists around in a beautiful city of Kramatorsk, Russian missile flew in the café they were dining in and killed her.

Once upon a time, there was a Ukrainian book publishing agency Vivat. It was one of the biggest in the whole country. Vivat took Volodymyr's manuscripts from Victoria, worked diligently to compile them and published them.

One day, Russian missiles flew in the building, where Vivat publishing agency was, and destroyed it completely.

The End.

просто нагадую: будь-хто, хто толерує росіян в культурному і зокрема - мистецькому полі, мразота. мразота, яка шука в риганині з усть-піздюйська великі смисли і не помічає українських творців, а тоді округлює очі "а що, у нас таке є?". ви - потвори без емпатії і гідності, що цілуються з убивцями, поки ті ріжуть вам горлянки. якщо певні, що метання в усі боки порятує - ніхуя. русня ненавидить нас усіх і всіх прагне знищити.

і книги наших авторів - теж.

Хотів тут написати знову ниття, але про самотність, але мене попустило

Відкидаючи сьогоднішню злість на світ, мені якось самотньо останнім часом. І я не знаю як заповнити цю самотність.

Тож, цей день настав любі 1.5 читачі. Час хуйостраждань Олежика. Частина друга на Тамблері

Самотність..?

Ага. Я ніби й ходжу в зал, там комунікую з gym bros, переписуюсь з різними людьми, час від часу з ними зустрічаюсь в офлайні. Але мені дико не вистачає якоїсь постійності й стійкості цих стосунків. Парадокс полягає в тому, що ті з ким я часто бачуся в житті не мають зі мною жодного особливого зв'язку. Був один хлопець, на якого я мав лютий краш і ми були gym bro, і я з ним заповнював частково це почуття. Я не міг з ним говорити про все, але мені достатньо було того, що було. Але це був зв'язок, що бере коріння з моєї романтичної/сексуальної симпатії. Моя щира дружня симпатія належить людям з інтернету. Й вони всі мінімум за 70 км від мене. Я не можу з ними регулярно бачитися та спілкуватися вживу. Онлайн сильно допомагає, але через останні часті зустрічі й у принципі розвіртуалення за останні два роки, у мене з'явилось бажання робити це частіше. А немає як.

Підсумовуючи, я не маю тих взаємин які б хотів з людьми, з якими я часто бачуся, й не маю можливості бачитися з тими людьми, які володіють необхідними взаєминами.

І це вся проблема?

Насправді, не впевнений. Можливо, так і є. А можливо, я просто не розумію мого стану. Я хочу більше спілкування з новими людьми, хочу частіше бачитися зі старими, але таке відчуття ніби все проти цього. От наприклад, я вже кілька тижнів сподіваюся зустрітися з ними знайомими з Львова, але ті зайняті булки, тож з тижня на тиждень їм не випадає можливість приїхати до мене. Або я познайомився з цікавим і милим хлопцем [без романтики, він зайнятий], але перша наша зустріч після знайомства була недолуга з моєї причини — бо в мене були проблеми зі сном і мене рубала тривожність — а тепер я ніяк не можу з ним побачитися. Кожен раз як я йду в зал і думаю, що його зустріну, його немає.

У залі також є багато хлопців, що цікавлять мене, але мені здається я ніяк не цікавлю їх. Абсолютно. Якесь тупе відчуття навіть не зайвості, а марності. Типу, будуй стосунки, але пам'ятай, що вони будуть хиткі або віддалені, бо ну типу а що ти хтів.

Сподіваюся переїзд до Львова полегшить це все. Як і вже реальні спроби почати шукати собі хлопця.

То нові люди чи старі?

І те, і те. Я радий мати моїх поточних друзів, адже вони багато знають про мене, а я про них. Але я також щасливий від думки, що можу бути цікавим не лише маленькій групі осіб, тому радий і новим знайомствам. Просто, знову, мене вбиває цей дикий контраст між моїм реальним спілкуванням і віртуальним. Коли з людьми з реалу я не можу проговорити ні своєї сексуальності, ні всіх своїх захоплень (райтерство особливо), ні більшості поглядів на життя. І коли з людьми з віртуалу я не можу бачитися щотижня, бо живу надто далеко.

Чи це самотність? Я не знаю, але мені від цього не прикольно.

Сиджу пишу другий розділ "Погляду пустих очиць" і мені так подобається градація вайбу. Типу, спочатку під час написання я заслуховувався гуртом "КАТ", щоб вловити потрібну атмосферу. На другий розділ же ж пасує постпанк. Арррррррр, смакота

Як користуватися гештегами на тамблері і нащо це потрібно??? (і ще трошки про порівняння твіттера і тамблера)

У реблозі до мого допису про порівняння ТВІТТЕР/ТАМБЛЕР @fernsensei​ (а також багато інших людей) дуже доречно зауважила про традицію ставити хештеги при реблозі чужого допису:

… і дійсно, я повсякчас зустрічаю тут таку традицію. Звісно, це нова річ, не присуща твіттеру, до якої треба звикати, але дотримуватися етикету теж важливо! І річ не тільки в етикеті. Це також спрощує вашу навігацію по власному блогу для себе і для інших. Нащо це потрібно?🧐 Це знову ж таки випливає з різниці користування твіттером і тамблером. В твіттері ви досі рідко або взагалі не шукали більшість своїх старих постів або реблогів без якоїсь вагомої причини. Тим паче цього не робили ваші підписники. Все ж таки твіттер - це спосіб розповсюдження інформації. Там простіше і ефективніше написати новий твіт чи оприлюднити картинку наново, ніж ретвітити старе. Я неодноразово впевнювалась, що ретвіт старих робіт ажніяк не привертає до них більше уваги! Але на тамблері, де ви ведете свій блог/щоденник, дотримуєтеся певної теми чи естетики, пишете дописи/тексти, які можете захотіти переглянути знову, оновити в пам’яті, знову ними насолодитися як якимись улюбленими фотографіями, у вас може виникнути потреба знайти їх серед купи інших своїх дописів, а по хештегу це зробити простіше всього! А при реблозі чужого допису - тим паче!  Якщо у вас виникне ✨настрій✨, ви значно спростите собі насолоду мемами, артами, чужими розповідями про їхні гедканони ваших спільних фд, які ви реблогнули, якщо поставите відповідний тег. Тобто, окрім усіх інших можливих гештегів, вам можуть знадобитися і власні типу #мої твори, #мої малюнки, #моя творчість тощо. Чи будь-які інші, що маркерують ваші дописи. ***  А, раптом, ви не знаєте, що ставити?..

Звісно, на будь-який допис як на мене доречно ставити 💕#укртумбочка💕 Цей тег існує, аби “втікачі” з твіттера могли знайти один одного як твіттерська діаспора на тамблері, але також він чудово справляється з задачею виокремити 👁👄👁укртамблер 👍 споміж усіх користувачів. Особисто я шукаю тут українців, які пишуть українською, тому мені цей гештег дуже допомагає, бо я знаю, що за цим тегом точно їх знайду!  Але особисто мені одної укртумбочки не вистачає і я ставлю на свої дописи інші гештеги, за якими мене тут можна знайти як україномовного блогера. Вам теж пропоную використовувати щось або все з цього списку💛💙: #укртамблер, #український tumblr, #українська мова, #український блог, #українська, #українською, #україна, #україномовний блог, #україна #ukraine  …тощо

Письменникам і фікрайтерам рекомендую такі гештеги✍:

#укррайт, #укрфф, #квіррайт #укрквіррайт, #онлайнкобзарство, #оріджинал, #фандом, #фанхата, #фх, #фантворчість, #рукопис, #письменництво

…тощо

А також в окремих випадках, якщо ви хочете поділитися цитатою з твору, можливо показати якийсь діалог з твору в форматі тутешнього “чату”, або такий, що просто щойно прийшов до голови: #діалог, #вигаданий діалог, #вигадані діалоги, #цитата персонажа

…тощо

Художникам і артерам🎨: 

#украрт, #ukrart #арткозацтво, #УкрАртПідтримка, #art, #artist on tumblr, #живопис, #мистецтво, #digital art  #digital drawing, #digital illustration, #illustration, #commission, #ілюстрація

…тощо

…Звісно, хештеги також варто розставляти і інші, залежно від того, що ви дописуєте: альбом, фоторепортаж, подорож, відгук, огляд, рецензія…

Особливу увагу раджу звернути на естетичні теги, теги типу (…)core:

#gothic, #ciberpunk, #astronomy #cottagecore #fairycore #witchcore #spasecore, #slavic stuff #dark academia #light academia

…тощо

Бо на такі теги навіть підписуються люди, тому у вас більше шансів, аби ваш пост побачили і вподобали!  (Звісно, якщо допис відповідає цим естетикам) Якщо ви пройдетеся по тегу, наприклад, #dark academia то можете побачити, що кількість заміток сягає там від 5000 до 50000! (Але це у “популярному”, до популярного ще треба дійти, проте головне, що тег затребуваний)

Для репрезентації української спільноти на тамблері також дуже не вистачає тегів типу:

#українська культура, #українська естетика, #ukrainian culture, #ukrainian aestetic, #український стиль, #укрреал, #ukrainian stuff, #madeinua 

…тощо

***

Беззаперечно, я рекомендую також ставити різні відповідні до допису гештеги англійською, але також і українською. Хоча це також на ваш власний вибір.

Ви могли б помітити, що україномовного контенту тут покищо обмаль і канал україномовної навігації (тобто україномовного тегування дописів) не облаштований.

Якщо ви створили новий щоденник, хочете вести його українською і знаходити таких самих україномовних користувачів, то було б чудово якби ви не гребували україномовними тегами також! (Тобто, якщо ви робите допис по фанхаті Гаррі Поттер, ставте не тільки #harry potter але й #гаррі поттер.)

Звісно, якщо ви орієнтуєтеся на англомовну аудиторію, пишете дописи англійською, то англомовні теги допоможуть англомовним користувачам вас знайти. 

Хоча зараз з масовою міграцією з твіттера вчинилася потужна хвиля взаємної підписки українських користувачів на українських. Саме тому, коли я зустрічаю в стрічці когось з твіттера, хто дописує англійською мені трохи дивно. Як на мене, якщо ми тут знайшли один одного як українці і цікаві один одному тому що ми українці, то очевидніше було б спілкуватися один з одним українською мовою чи не так? 

Я просто хочу сказати, що якщо наразі ваша аудиторія - українці, то їм було б приємніше, якби ви зверталися до них у дописах українською. Так вони б розуміли, що це

для них

. І тоді вони б давали вам більше фідбеку!

Отже,

Напишіть, якою мовою ви б хотіли спілкуватися на тамблері?

Також щодо гештегів, які вам подобаються і які б ви порадили використовувати іншим, пишіть у коментарях! 👇💝 гадка на згадку/// інші поради з користування тамблером ви можете знайти за тегом #поради з користування тамблером

Випала можливість висловити свою образу на певне рп. Звучить тупо, але ну я щасливий.

Аби смерть могла би обирать

Я б так хотіла, аби смерть Могла би обирать: Аби могла минути жертв, Лишень убивць узять.

Я б так хотіла, щоби смерть Була би справедлива. Але тепер цілую твердь Гранітної могили.

Ненавиджу її, Оту стару з косою. Чому вона вас забрала, Чому ви не зі мною?!

Однак її одна вина: Лиш у роботі цій. То не вона, то не вона, Взяла нас під приціл.

шановні гості, дорога родино, фанфік по мертвих хлопцях-детективах!😀👻

Чесно кажучи, тріо Пінтерест, Тамблер і Спотіфай виглядають як три вісника естетичного апокаліпсису