У реблозі до мого допису про порівняння ТВІТТЕР/ТАМБЛЕР @fernsensei (а також багато інших людей) дуже доречно зауважила про традицію ставити хештеги при реблозі чужого допису:
… і дійсно, я повсякчас зустрічаю тут таку традицію. Звісно, це нова річ, не присуща твіттеру, до якої треба звикати, але дотримуватися етикету теж важливо! І річ не тільки в етикеті. Це також спрощує вашу навігацію по власному блогу для себе і для інших. Нащо це потрібно?🧐 Це знову ж таки випливає з різниці користування твіттером і тамблером. В твіттері ви досі рідко або взагалі не шукали більшість своїх старих постів або реблогів без якоїсь вагомої причини. Тим паче цього не робили ваші підписники. Все ж таки твіттер - це спосіб розповсюдження інформації. Там простіше і ефективніше написати новий твіт чи оприлюднити картинку наново, ніж ретвітити старе. Я неодноразово впевнювалась, що ретвіт старих робіт ажніяк не привертає до них більше уваги! Але на тамблері, де ви ведете свій блог/щоденник, дотримуєтеся певної теми чи естетики, пишете дописи/тексти, які можете захотіти переглянути знову, оновити в пам’яті, знову ними насолодитися як якимись улюбленими фотографіями, у вас може виникнути потреба знайти їх серед купи інших своїх дописів, а по хештегу це зробити простіше всього! А при реблозі чужого допису - тим паче! Якщо у вас виникне ✨настрій✨, ви значно спростите собі насолоду мемами, артами, чужими розповідями про їхні гедканони ваших спільних фд, які ви реблогнули, якщо поставите відповідний тег. Тобто, окрім усіх інших можливих гештегів, вам можуть знадобитися і власні типу #мої твори, #мої малюнки, #моя творчість тощо. Чи будь-які інші, що маркерують ваші дописи. *** А, раптом, ви не знаєте, що ставити?..
Звісно, на будь-який допис як на мене доречно ставити 💕#укртумбочка💕 Цей тег існує, аби “втікачі” з твіттера могли знайти один одного як твіттерська діаспора на тамблері, але також він чудово справляється з задачею виокремити 👁👄👁укртамблер 👍 споміж усіх користувачів. Особисто я шукаю тут українців, які пишуть українською, тому мені цей гештег дуже допомагає, бо я знаю, що за цим тегом точно їх знайду! Але особисто мені одної укртумбочки не вистачає і я ставлю на свої дописи інші гештеги, за якими мене тут можна знайти як україномовного блогера. Вам теж пропоную використовувати щось або все з цього списку💛💙: #укртамблер, #український tumblr, #українська мова, #український блог, #українська, #українською, #україна, #україномовний блог, #україна #ukraine …тощо
#укррайт, #укрфф, #квіррайт #укрквіррайт, #онлайнкобзарство, #оріджинал, #фандом, #фанхата, #фх, #фантворчість, #рукопис, #письменництво
…тощо
А також в окремих випадках, якщо ви хочете поділитися цитатою з твору, можливо показати якийсь діалог з твору в форматі тутешнього “чату”, або такий, що просто щойно прийшов до голови: #діалог, #вигаданий діалог, #вигадані діалоги, #цитата персонажа
…тощо
#украрт, #ukrart #арткозацтво, #УкрАртПідтримка, #art, #artist on tumblr, #живопис, #мистецтво, #digital art #digital drawing, #digital illustration, #illustration, #commission, #ілюстрація
…тощо
…Звісно, хештеги також варто розставляти і інші, залежно від того, що ви дописуєте: альбом, фоторепортаж, подорож, відгук, огляд, рецензія…
#gothic, #ciberpunk, #astronomy #cottagecore #fairycore #witchcore #spasecore, #slavic stuff #dark academia #light academia
…тощо
Бо на такі теги навіть підписуються люди, тому у вас більше шансів, аби ваш пост побачили і вподобали! (Звісно, якщо допис відповідає цим естетикам) Якщо ви пройдетеся по тегу, наприклад, #dark academia то можете побачити, що кількість заміток сягає там від 5000 до 50000! (Але це у “популярному”, до популярного ще треба дійти, проте головне, що тег затребуваний)
#українська культура, #українська естетика, #ukrainian culture, #ukrainian aestetic, #український стиль, #укрреал, #ukrainian stuff, #madeinua
…тощо
***
Беззаперечно, я рекомендую також ставити різні відповідні до допису гештеги англійською, але також і українською. Хоча це також на ваш власний вибір.
Ви могли б помітити, що україномовного контенту тут покищо обмаль і канал україномовної навігації (тобто україномовного тегування дописів) не облаштований.
Якщо ви створили новий щоденник, хочете вести його українською і знаходити таких самих україномовних користувачів, то було б чудово якби ви не гребували україномовними тегами також! (Тобто, якщо ви робите допис по фанхаті Гаррі Поттер, ставте не тільки #harry potter але й #гаррі поттер.)
Звісно, якщо ви орієнтуєтеся на англомовну аудиторію, пишете дописи англійською, то англомовні теги допоможуть англомовним користувачам вас знайти.
Хоча зараз з масовою міграцією з твіттера вчинилася потужна хвиля взаємної підписки українських користувачів на українських. Саме тому, коли я зустрічаю в стрічці когось з твіттера, хто дописує англійською мені трохи дивно. Як на мене, якщо ми тут знайшли один одного як українці і цікаві один одному тому що ми українці, то очевидніше було б спілкуватися один з одним українською мовою чи не так?
Я просто хочу сказати, що якщо наразі ваша аудиторія - українці, то їм було б приємніше, якби ви зверталися до них у дописах українською. Так вони б розуміли, що це
для них
. І тоді вони б давали вам більше фідбеку!
Отже,
Напишіть, якою мовою ви б хотіли спілкуватися на тамблері?
Також щодо гештегів, які вам подобаються і які б ви порадили використовувати іншим, пишіть у коментарях! 👇💝 гадка на згадку/// інші поради з користування тамблером ви можете знайти за тегом #поради з користування тамблером
— Влад, я б не проти в загальному, сам знаєш, — мій голос звучав якось надто втомлено навіть для мене. — Але єдине, що я зараз можу думати це душ і сон. Давай ти мене трахнеш іншим разом, ок?
Це 100% ще буде редагуватися, але як же я люблю писати "Погляд пустих очиць"...
Чесно кажучи, тріо Пінтерест, Тамблер і Спотіфай виглядають як три вісника естетичного апокаліпсису
Ну пишемо щось вперше!
Хеееей, сподіваюся це хоч хтось побачить. Поки лише дивлюся як тут все працює і поки все подобається. Дорогі тамблерчани, чи приймете ви твіттерського і не підкинете пост чи може самі напишете, що варто знати про Тамблер?
Я б так хотіла, аби смерть Могла би обирать: Аби могла минути жертв, Лишень убивць узять.
Я б так хотіла, щоби смерть Була би справедлива. Але тепер цілую твердь Гранітної могили.
Ненавиджу її, Оту стару з косою. Чому вона вас забрала, Чому ви не зі мною?!
Однак її одна вина: Лиш у роботі цій. То не вона, то не вона, Взяла нас під приціл.
Сиджу пишу другий розділ "Погляду пустих очиць" і мені так подобається градація вайбу. Типу, спочатку під час написання я заслуховувався гуртом "КАТ", щоб вловити потрібну атмосферу. На другий розділ же ж пасує постпанк. Арррррррр, смакота
Інтєрєсно те, що я думав, що сьогодні буде день без стресу та загонів. БУДЬ ЛАСКА. Під вечір цілий букєт. Сука, ненавиджу себе
Відкидаючи сьогоднішню злість на світ, мені якось самотньо останнім часом. І я не знаю як заповнити цю самотність.
Тож, цей день настав любі 1.5 читачі. Час хуйостраждань Олежика. Частина друга на Тамблері
Ага. Я ніби й ходжу в зал, там комунікую з gym bros, переписуюсь з різними людьми, час від часу з ними зустрічаюсь в офлайні. Але мені дико не вистачає якоїсь постійності й стійкості цих стосунків. Парадокс полягає в тому, що ті з ким я часто бачуся в житті не мають зі мною жодного особливого зв'язку. Був один хлопець, на якого я мав лютий краш і ми були gym bro, і я з ним заповнював частково це почуття. Я не міг з ним говорити про все, але мені достатньо було того, що було. Але це був зв'язок, що бере коріння з моєї романтичної/сексуальної симпатії. Моя щира дружня симпатія належить людям з інтернету. Й вони всі мінімум за 70 км від мене. Я не можу з ними регулярно бачитися та спілкуватися вживу. Онлайн сильно допомагає, але через останні часті зустрічі й у принципі розвіртуалення за останні два роки, у мене з'явилось бажання робити це частіше. А немає як.
Підсумовуючи, я не маю тих взаємин які б хотів з людьми, з якими я часто бачуся, й не маю можливості бачитися з тими людьми, які володіють необхідними взаєминами.
Насправді, не впевнений. Можливо, так і є. А можливо, я просто не розумію мого стану. Я хочу більше спілкування з новими людьми, хочу частіше бачитися зі старими, але таке відчуття ніби все проти цього. От наприклад, я вже кілька тижнів сподіваюся зустрітися з ними знайомими з Львова, але ті зайняті булки, тож з тижня на тиждень їм не випадає можливість приїхати до мене. Або я познайомився з цікавим і милим хлопцем [без романтики, він зайнятий], але перша наша зустріч після знайомства була недолуга з моєї причини — бо в мене були проблеми зі сном і мене рубала тривожність — а тепер я ніяк не можу з ним побачитися. Кожен раз як я йду в зал і думаю, що його зустріну, його немає.
У залі також є багато хлопців, що цікавлять мене, але мені здається я ніяк не цікавлю їх. Абсолютно. Якесь тупе відчуття навіть не зайвості, а марності. Типу, будуй стосунки, але пам'ятай, що вони будуть хиткі або віддалені, бо ну типу а що ти хтів.
Сподіваюся переїзд до Львова полегшить це все. Як і вже реальні спроби почати шукати собі хлопця.
І те, і те. Я радий мати моїх поточних друзів, адже вони багато знають про мене, а я про них. Але я також щасливий від думки, що можу бути цікавим не лише маленькій групі осіб, тому радий і новим знайомствам. Просто, знову, мене вбиває цей дикий контраст між моїм реальним спілкуванням і віртуальним. Коли з людьми з реалу я не можу проговорити ні своєї сексуальності, ні всіх своїх захоплень (райтерство особливо), ні більшості поглядів на життя. І коли з людьми з віртуалу я не можу бачитися щотижня, бо живу надто далеко.
Чи це самотність? Я не знаю, але мені від цього не прикольно.
Після вчорашнього типу відчаю, сьогодні стан перманентного "хочу щось зламати, а краще чиєсь обличчя". І це після цілого хорошого тижня. Блять
Я не знаю чому, але моя рольова починає вганяти мене в якусь форму депресії абощо. Я насправді радий, що новенькі легко й швидко адаптуються, але таке відчуття, наче всі мої заплановані взаємодії посипались. Я міг би спробувати відновити певні або остаточно зруйнувати ті, що заважають мені рухатися далі по запланованому сюжеті, але мене ніби переслідує відчуття марності. Ну от оптимізую я це все, що далі? А чи є в мене сили й натхнення це тягнути? Інколи дуже хочеться, щоб ентузіазм тривав вічність, а не перший тиждень. UPD: а ще якесь відчуття, наче мене часом ігнорять
Використовує Тамблер як особистий щоденник негараздів
32 posts